Як справитись із стресом, коли живеш в прифронтовому місті?
Безумовно, життя у прифронтовому містечку – це постійна тривога, що може переростати в страх, а може й у відчуття приреченості й жаху. Щоб не довести себе до такого стану варто, по-перше, частіше звертати увагу на те, що хорошого ви сьогодні маєте і затримуватись на таких усвідомленнях. Може це стабільна робота і хороша зарплата, що дає вам можливість не турбуватись про те, де взяти гроші на подарунки і тут же помітити і радіти з того, що вам є кому їх дарувати, а значить рідні в порядку і безпеці. А може це талановиті ( чи не дуже) діти, які попри всі негаразди і труднощі вчаться, мають якісь досягнення або ж щоб створюють щось своїми руками – порадійте за них. А може це просто якась приємність від знайомого, колеги чи сусіда: горнятко кави, посмішка, допомога. А головне, що сьогодні ви все ще у своїх домівках і це неабиака вдача і щастя. Я впевнена, що у кожного із вас знайдеться щось хороше у житті прямо зараз. Просто дозвольте собі помітити це і порадіти з того. Спробуйте кожного дня виконувати одну просту вправу: поселіться в моменті ТУТ І ЗАРАЗ і знайдіть хоча б три речі, що вас радують, заспокоюють чи надихають. Коли ви матимете звичку робити це щодня, то кожного разу таких речей ставатиме більше і це дозволить вам трошки підтримувати себе чимось хорошим у буремному морі війни. Адже порятунок потопаючого – це справа рук самого потопаючого. Тож потурбуйтесь про себе!
По-друге, якщо ви вже житель прифронтового містечка і небезпека так чи інакше чатує поряд – продумайте свій власний план “Б”. Тобто алгоритм дій, якого ви будете дотримуватись у разі непередбачуваних дій. Чим більш деталізованим він буде, тим краще: валіза з документами і найнеобхіднішим десь біля виходу, кому ви зателефонуєте, куди поїдете і до кого зможете звернутись за підтримкою. Продумайте, деталізуйте, підготуйтесь. Але не повертайтесь до нього щодня, бо чим частіше ви думатимети про нього, то скоріш за все ваша тривога зростатиме. План “Б” у вас є, як діяти ви розумієте, все “крапка”.
По-третє, як варто було б піклуватися про себе – це все ж таки зупинитись і зрозуміти на що ви можете вплинути, а перед чим безсилі. Адже проживаючи війну ми всі відчуваємо безсилля (складне для переживання почуття, бажаючи уникнути яке людина починає прагнути до дій будь-яких, або ж підміняє це переживання іншим, більш прийнятним). Тому, признайте той факт, що війну зупинити ви не в силі. Але ж при цьому у вашому житті точно є щось, на що ви можете впливати: задонатити, допомагати конкретним людям, будь то переселенці чи бійці ЗСУ, чи може просто люди поряд, які потребують допомоги. У ваших силах убезпечити власну домівку мішками з піском чи фанерою, чи добре обладнаним підвалом. Саме ви можете тримати баки авто завжди повними. Спробуйте віднайти у вашому житті те, на що ви можете вплинути, що у вашій владі і не намагайтесь зупити те, перед чим ви безсилі. Навряд ви зможете подолати всесвітнє зло, але ж точно у ваших силах творити маленьке добро. Це допоможе вам зберегти чимало нервів, енергії і власне здоров’я.
Четверте, фільтруйте інформацію, яку ви щодня споживаєте. Адже у мозка немає функції саморегуляції через блювання як у шлунка. І коли ви споживаєте багато негативу, ви просто самі себе отруюєте. ваша тривога, при прочитанні негативних новин точно зростатиме, і швидше за все ви понесете ці новини далі – ширячи вірус тривоги і страху, а чим більше його буде у повітрі, тим частіше ми на нього станемо хворіти і тим сильніше цей страх ставатиме. Пам’ятайте про це! Залиште ту частину інформації, що є найнеобхіднішою ту, яка якось може допомогти вам і підтримати вас, а не отруїти.
І п’яте, на сьогодні останне, якщо у вас є якесь хобі – чудово. Творіть щось руками 9 малюйте, вяжіть, ліпіть, вишивайте, майструйте), адже творчий процес надихає, відволікає, знімає напругу. Така собі творча медитація. Якщо ваше хобі спорт, також прекрасно. У спортзалі ви зможете скинути зайву напругу і трошки розвантажити не лише фізичне навантаження, а й психічне.
Будьте здорові, бережіть себе та близьких. Слава Україні!