Посттравматичний стресовий розлад і все, що треба знати про нього звичайній людині

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події; бойових дій, полону, катування, сексуального чи/та фізичного насильства, постійного домашнього насильства, булінгу, неглекту (діти, якими не займаються, навіть не годують, занапащені батьками діти), терактів, стихійного лиха, травматичних пологів і жорстокого ставлення медичного персоналу. Близько 80% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Якщо нічого не робити, це може закінчитися руйнацією стосунків, роботи, здоров’я чи навіть життя. Для людей, які не володіють знаннями у галузі психології  ПТСР це щось таке, що трапляється з солдатами на війні, або з людьми, що пережили гострий стрес. Але правда є в тому, що посттравматичний стресовий розлад – це те, що станеться скоріш за все з кожним із нас, хто живе у стані війни. З тим, хто щоночі дослухається до звуків шахедів за вікном, чи з тим, хто кожного разу хапає дитину і біжить до підвалу, або з тими, хто довгий час живе в очікуванні чогось страшного і непередбачуваного. З тим, хто довгий час живе у напрузі, дистресі і тривозі.

Посттравматичний стресовий розлад може розвинутись  у випадку, коли травмуюча подія сталася безпосередньо  з людиною чи Опосередковано – людина була свідком того, що це сталося з кимось іншим. Також ПТСР може розвинутись навіть тоді, коли людина дізналася через повідомлення, що це сталося з кимось дуже близьким. Або, а це саме те, що відбувається з нами ( тими,хто живе у прифронтових зонах і зонах під постійними обстрілами) – при повторюваному впливі, коли людина неодноразово переживає травмуючі ситуації сама або спостерігає повторювані травмуючі події, що впливають на інших людей. Також відомо, що деякі люди, які піддаються впливу травмуючих подій через електронні медіа, телебачення, фільми чи фотографії на роботі, аналогічно можуть відчувати проблеми з психічним здоров’ям.

Не бачу сенсу зупинятись тут на формах ПТСР. Наразі більш актуальним є розуміння симптомів цього розладу. Симптоми ПТСР можуть виникати як відразу після травмуючої події, так і через тижні, навіть місяці у деяких випадках вони виникали після 6 місяців після травматичного досвіду. Складність профілактики чи допомоги  полягає у тому, що перші симптоми можуть не проявлятись протягом першого місяця після травмуючої події, а потім, коли набудуть проявленого вигляду,  їх можуть не пов’язати безпосередньо з травмуючою подією. Тож ось основні з симптомів, на які варто звернути увагу:

1. Симптоми уникання, коли людина намагатиметься віддалятись від розмов, спогадів, місць, речей, почуттів і людей, що нагадуватимуть їй про травматичні події. Поряд з цим може виникати відчуття відсторонення або віддалення від раніше близьких людей. Може розвиватись дисоціативна амнезія – нездатність пригадати фрагменти травматичної події, і відчуття емоційного заціпеніння  та відірваності від власних почуттів.
2. Симптоми настрою, який стає більш тривожним,настороженим і пригніченим. Людина починає шукати винних у причинах чи наслідках травмуючої події. Вона перестає довіряти іншим, втрачає інтерес до занять, які подобались раніше, втрачає здатність переживати позитивні емоції.
3. Настороженість стає провідним ві і чи не єдиним до розпізнавання відчуттям. необхідність бути завжди насторожі призводить до лякливості, гіперпильності, дратівливості, нерозсудливості. На фоні цього виникають проблеми зі сном, з концентрацію, панічні атаки та розлади харчової поведінки.
4. Симптоми повторного переживання або простими слова флешбеки, які є типовими проявами ПТСР.  Виникають вони як мимовільні та яскраві переживання травматичної події, так ніби вона відбувається прямо зараз. Також людину можуть переслідувати нічні кошмари, що будуть або асоціюватись з подією , або відтворювати її. тривожні та нав’язливі думки або образи викликатимуть фізичні відчуття спітніння чи тремтіння, або і те і інше.

Непереносимість проявлення відчуттів при посттравматичному стресову розладі та бажання уникнути їх в будь-який спосіб може призводити до вживання людиною алкоголю, використовуючи його як “анестетик для душі”. Або вживання наркотичних засобів також або для полегшення психичного болю, або ж для повного забуття та відсторонення від них. В будь-якому випадку існує ймовірність розвитку важкої залежності на фоні ПТСР та активації програми саморуйнації особистості людини або в крайніх випадках, до повного знищення живого організму.

Варто нагадати, що ПТСР – це психічний розлад, який за МКХ-11 (ICD-11) — Міжнародна класифікація хвороб класифікується під кодом 6B40. Отже потребує комплексного лікування при залученні відповідних фахівців.  Терапія ПТСР включає психотерапію та/чи медикаменти. Фахівець, що може бути залучений до даного процесу — психотерапевт, психіатр, соціальний працівник, кваліфікований працювати з травмованими людьми, — має надати інформацію про ПТСР та його подолання.

Основна проблема полягає в тому, що  люди з посттравматичним стресовим розладом часто уникають говорити про те,  як вони себе почувають, щоб не думати про травматичні події. Деяким людям здається, що симптоми, які вони відчувають (наприклад, уникнення і заціпеніння), допомагають їм впоратись з травматичним досвідом, і вони навіть не усвідомлюють, що це симптоми, викликані посттравматичним стресовим розладом. Коли комусь дуже погано, то йому важко повірити, що він зможе повернутися до того рівня самопочуття, який вони мали до травматичної події. Також поширеним є переконання, що посттравматичні стресові розлади виникають лише у представників збройних сил. Насправді, посттравматичний стресовий розлад може виникнути в кожного, і кожен досвід посттравматичного стресового розладу є дійсним.

Тож не забувайте піклуватись про своє ментальне здоров’я, звертайтесь по допомогу до спеціалістів. Бережіть себе! Слава Україні!