Жінка – тендітне створіння, з якого власне і починається життя будь-якої людини на землі. Саме жінці відписують відповідальність за “погоду в домі”, саме жінку вважають берегинею домашнього вогнища, саме жінка є запорукою продовження роду людського. Ще сто років тому основне призначення жінки розглядалось через призму її заміжжя, народження дітей і вміння справлятися з домашнім побутом. Всі інші ролі щодо захисту родини, ведення справ, забезпечення дітей і дружини брав на себе чоловік. Здавалося б ось воно основне призначення жінки продиктоване самою природою: народжувати і виховувати потомство. І дещо додане (чи навязане) суспільством. Але сьогодні, в контексті швидко змінюваного світу все виглядає трохи складніше.
В сучасному суспільстві розквітають наративи жіночої реалізованості через кар’єру, професійне визнання, фінансовий заробіток. І це прекрасно, адже не даремно ж жінки так завзято виборювали для себе права голосу на виборах і рівності з чоловіками у суспільній активності. Рівність є, але чи стали жінки від цього більш щасливими? Адже разом з рівність дадався вибір, тривоги і сумніви.
Рівність не звільнила жінку від її звичних ролей матері, дружини і пов’язаних з тим відповідальностей. Тобто вона все ще берегиня, з неї все так само починається життя, але. Але тепер будь яка жінка може почути:
- Чому ти не працюєш?
- Чого ти нічим, крім дому не займаєшся?
- Ти що не хочеш бути реалізованою? Подивись на Машу( Юлю, Катю).
З кожної “праски” лунає пропаганда про “щасливе щастя” в кар’єрі, соцмережі наповненні фото щасливих багатодітних матерів, які встигають народжувати, виховувати, досягати професійного успіху. Через соцмережі вони створюють фабулу легкого досягнення бажаного успіху, необтяженого материнства, простоти поєднання ролі матері і успішної жінки. І так наполегливо транслюють свій контент, що охоче віриться в це і на фоні таких енергійних мережевих жінок звичайна жінка починає відчувати власну неповноцінність, вважати себе лінивою чи неуспішною, її самооцінка знижується власне як і якість життя.
При цьому вимоги до жінки бути люблячою мамою, гарною господинею, зразковою дружиною нікуди не зникають. Вона все ще “має бути” – турботливою, тендітною, жіночною і т.д.
Через владу соцмереж і суспільної думки жінці важко почути власні бажання, стає проблематичним доторкнутися до власних потреб. І це точно не робить людину щасливою чи хоча б НЕ тривожною. Можливість свободи вибору розчиняється у соціальній несвободі. Адже не кожна жінка хоче бути успішною, не кожна прагне ходити на роботу, але більше тягнеться до домашнього побуту і дітей, не кожній дається з легкістю роль мами чи дружини, але вдається бути професіоналом. Як бачите багато суперечностей лягає на плечі сучасної жінки.
Щоб я могла порадити як психотерапевт жінці, яка розгублена, жінці, яка відчуває несвободу, жінці, яка не розуміє чого їй прагнути і до чого рухатись, жінці, яка почувається нещасливою у власному житті? Перш за, припинити порівнювати себе, спосіб свого життя, контексти власних обставин, свою зовнішність і ступінь власної успішності з іншими! Придивитися уважніше, що саме є мірилом ваших критеріїв порівняння, помітити власну несвободу від навязаних суспільством стандартів. Зробивши це, не поспішайте. Почути бажання власного серця в метушні, тривожності і сумнівах так само важко, як роздивитись деталі краєвидів за вікном поїзда, що мчить на максимальних швидкостях.
По-друге, сповільнюючись пробуйте помічати до чого вас більше тягне: до дому, дітей, роботи, “красивого соцмережного” життя. І задайте собі важливі питання: навіщо це мені; чи стану я щасливішою; чи справді це мені треба? Почніть з цих питань, відповідаючи на них прислухайтесь уважно до власних реакцій: тілесних, почуттєвих. Не поспішайте на цьому етапі, будьте уважні до себе. А головне – БУДЬТЕ ВІДВЕРТІ З СОБОЮ. Спробуйте віднайти в середовищі, що вас оточує ті справи, які вам більш за все до душі, будьте менш прискіпливі до себе, але думайте про себе з турботою. Але, важливо робити все це не із стану втоми чи виснаження, бо єдиним вашим бажанням буде відпочинок і тиша, а єдині почуття, що будуть доступні вам – це роздратування. Підходити до процесу пізнання себе і намагатись усвідомлювати власні бажання варто із стану спокою.
По-третє, усвідомте, що життя, яке транслюють нам соцмережі – штучне. Я не кажу, що воно не правдиве. Це просто “вижимка життя”, що складається частіше за все із позитивних моментів відпочинку, визнання, успішності, легкості досягнень. Просто частіше за все людина прагне продемонструвати соціуму найкращу сторону свого життя уникаючи осуду, боячись сорому чи визнання власної безпорадності. У звичному, буденному житті все набагато складніше. Людина може ненавидіти роботу, але невзмозі зізнатись у страху щось міняти; мама може бути втомленою від дітей до такого стану, що мріяти позбавитись від них хоч на пару днів, але не робитиме цього із страху виглядати поганою мамою.Інший максимально показуватиме свою ефективність, щоб не виглядати ледарем. Тут власне можна наводити багато прикладів, головне, що варто помітити – завжди існує бік життя із труднощами, який людина прагне приховати від всіх, але він є у кожного.
Головне, що хотілося б сказати кожній жінці:
Ти можеш бути будь якою, якою тільки забажаєш сама. Лише ти знаєш, як саме тобі найкраще. І лише щастя в очах робить тебе неперевершеною.
Турбуйтесь про себе, будьте уважні до себе, за необхідності не соромтесь звертатись по допомогу до фахівців.