Алкогольна залежність, або алкоголізм, – це хронічне захворювання, що характеризується непереборним бажанням вживати алкоголь, незважаючи на негативні наслідки для здоров’я та соціального життя. Це психофізична залежність, де алкоголь стає центром життя людини, впливаючи на її поведінку, емоції та фізичний стан. Алкогольна залежність в Україні залишається серйозною проблемою. За даними різних досліджень, більшість дорослого населення, близько 77-82% вживає алкоголь, при чому значна частина робить це регулярно або надмірно – близько 49%. Приблизно 87% українських школярів пробували алкоголь, а 26% вживають його кілька разів на місяць, згідно з даними дослідження
Є ряд причин через які алкоголь є найрозповсюдженішим елементом залежної поведінки, а алкоголізм видом залежності. Перше і головне, це простий і легкий доступ до алкоголю. Адже чим легше отримати адиктивну речовину — тим ймовірніше, що людина починає вживати. По-друге, алкоголь викликає швидку психофізичну залежність, що пов’язана з природною роботою нейромедіаторів в організмі людини. Це трапляється через те, що люди біологічно вмотивовані шукати винагороду — тіло виділяє хімічну речовину під назвою дофамін, яка змушує нас відчувати задоволення. Ця речовина виділяється як від корисних речей (їжа, рух, близькість з людьми чи обійми тощо), так і від деструктивних звичок (азартні ігри, вживання наркотиків та, звісно, алкоголю).
Сплеск дофаміну може відбувається до отримання винагороди у вигляді алкоголю. Він не настільки значний, але пояснює попереднє задоволення, яке ми відчуваємо, знаючи, що попереду нас чекає щось приємне. Відразу ж після впливу подразника активність дофаміну в мозку знижується нижче базового рівня. Цей тимчасовий стан дефіциту спонукає нас прагнути винагороди. Саме так і починає формуватись залежність на рівні головного мозку.
Алкоголь є найуніверсальнішим із хімічних речовин, що викликають залежність. Оскільки: стимулює роботу нейротрансмітерів ГАМК (гамма-аміномасляна кислота, є головним гальмівним нейромедіатором у центральній нервовій системі), впливаючи на рівень дофаміну, ендорфіну і посилює ефект впливу серотоніну.
Безумовно, що генетичні фактори та моделі поведінки в родині також впливають на ймовірність формування алкогольної залежності. Дослідження доводять, що біологічні сини алкоголіків мають підвищений ризик розладу вживання алкоголю порівняно з людьми без такого генетичного навантаження. Однак великий вплив мають також моделі виховання та навіть вік першої спроби алкоголю. Вчені виявили, що люди, які не вживали алкоголь до 25 років, мають на 70 % меншу ймовірність розвитку цієї залежності в зрілому віці. Натомість ті, хто почав випивати до 15 років, мають на 80 % більшу ймовірність розвитку цієї залежності в зрілому віці.
Алкогольна залежність розвивається у декілька етапів. Розрізняють три основні стадії, кожна з яких характеризується певними ознаками та наслідками для здоров’я: перша (психічна), друга (фізична) і третя (завершальна). Варто виділити також нульову стадію, коли людина спробувала алкоголь і їй не сподобалось, тому вона не вживає взагалі або вживає дуже рідко.
Перша стадія – формування психологічної залежності. На цьому етапі алкоголь вживається доволі часто, з’являється психологічна залежність. З’являється бажання випити, щоб розслабитися або впоратися з проблемами, втрачається контроль над кількістю випитого, виникають алкогольні амнезії (неможливість пригадати події, що відбувалися під час сп’яніння). Людина відчуває складності “на виході”, коли не вміє зупинятись, можливість регулювання обсягів споживання значно знижується. Або ж труднощі “на вході” – коли не може відмовитись від вживання алкоголю. Триває перша стадія від півроку до десятиліття, перетікає в другу стадію або (за рідкісним винятком) відразу переходить в третю.
Друга стадія (фізична), коли зявляється абстинентний синдром (похмілля) після припинення вживання алкоголю. Похмілля може проявлятися у вигляді тремору, пітливості, тривожності, нудоти, головного болю. Толерантність до алкоголю зростає, людина потребує все більших доз для досягнення бажаного ефекту. Можливі запої – періоди тривалого вживання алкоголю. Стадія фізичної залежності за різними даними, настає від півроку до 5-10 років постійного вживання алкоголю. Це звичка на фізичному рівні. Людина не може нормально жити без спиртних напоїв.
У другій стадії виділяють два варіанти розвитку подій:
- Людина йде в запій. Спочатку вона п’є, щоб задовольнитися, а потім, щоб полегшити свій стан, прибрати тремор. Це вже не «самолікування», а залежність. Епізод вживання розтягується на тиждень.
- Інший варіант передбачає появу галюцинацій після припинення прийому спиртних напоїв. У народі стан називають «біла гарячка». Необхідна госпіталізація.
Третя стадія (завершальна) – це стадія хронічного алкоголізму, коли вживання алкоголю стає неконтрольованим, людина вже не може відмовитися від нього, навіть якщо це завдає шкоди її здоров’ю та соціальному життю. З’являються серйозні соматичні захворювання (ураження печінки, серця, нервової системи), деградація особистості, проблеми з пам’яттю та мисленням. На цій стадії толерантність до алкоголю може знижуватися, і навіть невеликі дози можуть викликати важке отруєння. Толерантність до спиртних напоїв знижується, для сп’яніння вистачає одного стаканчика. Алкоголь стає щоденним.
Психотерапія як єдиний метод є ефективним лише на першій стадії психічної залежності і лише у випадку, коли людина виявляє високу особистісну мотивацію і зберігає здатність до саморефлексії. На стадії сформованої фізичної залежності, безумовно, необхідне медичне лікування в першу чергу, і підтримуюча психотерапевтична опомога вторинно. Сьогодні варто бути уважним, коли у світі багато напруги і нервова система перевантажена алкоголь може стати найдоступнішим засобом впоратись зі стресом і навантаженнями, але він же може і зруйнувати людську особистість швидше за стрес.
Бережіть себе і своє ментальне здоров’я! Споживайте з розумом! Слава Україні!