Панічні атаки – внутрішній ворог чи сигнал про допомогу?

 Панічні атаки  – раптові і непередбачувані. Вони лякають не лише саму людину, що переживає панічну атаку, але тих, хто може опинитись поруч. Панічна атака є нападом інтенсивного страху, дискомфорту, що супроводжується сильними фізичними та емоційними симптомами. Вона може виникнути без очевидних причин, навіть у спокійній обстановці, і тривати від кількох хвилин до півгодини. Часто панічні атаки плутають із серцевими нападами через схожість симптомів, таких як прискорене серцебиття, ускладнене дихання, запаморочення, пітливість і відчуття втрати контролю. Під час атак відбувається різкий викид адреналіну та норадреналіну. Атаку супроводжують неприємні симптоми: підвищений тиск (до 220 на 170) сильне потовиділення жар чи озноб утруднене дихання комок у горлі почастішання пульсу (понад 120 ударів на хвилину) тремор та оніміння кінцівок нудота блювота запаморочення деперсоналізація страх померти або збожеволіти.

Особливість панічних атак в тому, що вони не прив’язані конкретно до тих подій, що відбуваються прямо зараз з людиною. Можливо підступність їх в тому, що вони рандомні і непередбачувані. Тобто, пояснити їх напад привязуючи до подій, що відбувались безпосередньо перед нею – марна справа. З точки зору гештальт-терапії, панічні атаки розглядаються як порушення в процесі контакту між організмом та середовищем, де відбувається переривання природного циклу “організм-середовище”. Це переривання часто пов’язане з втратою контакту з тілесними відчуттями та потребами, а також з нездатністю людини розпізнавати та задовольняти їх.  У нормі, організм відчуває потребу, формує фігуру на тлі фону, контактує з середовищем, задовольняє потребу та повертається до фону. При панічних атаках цей цикл переривається, і замість задоволення потреби виникає тривога та фізіологічні симптоми, які людина не може контролювати.

Перекладаю на людську мову. Наш організм влаштований таким чином, що в ньому весь час виникають потреби. Здоровий організм відгукується на них і шукає в середовищі способи для задоволення цієї потреби. Яким вже це він робить способ – тема для окремої статті. Але буває так, що з тих чи інших причин людина не реагує на потребу організму: через неможливість її задоволення, через звичку ставити себе на друге (а той на третє місце), через надто знижену чутливість, через неуміння дослухатись до себе і ще можна назвати багато причин. Головним в цьому випадку є те, що потреба є і вона прагне до задоволення чи реалізації, це вже як вам зручно. Реалізація заблокована  обмеженнями сформованими у психіці. Напруга з кожним разом наростає і вибух невідворотній. В такому випадку панічні атаки це не вороги людини, що прагнуть до її знищення. Панічні атаки – це сигнал SOS від організму. Прохання про допомогу, про необхідність звернути увагу на те, що заблоковано в середині. І саме те що заблоковано, так сильно хоче знайти вихід назовні.

Частіше за все людина, яка переживає панічні атаки – глибоко самотня. І мова не йде про соціальну самотність чи обмеження у спілкуванні. Це душевна самотність, відчуття неможливості бути почутим кимось близьким, неможливість розділити переживання з іншою людиною. Емоційна ізольованість, що власне і формує відчуття самотності. У таких людей є схожі риси: ввічливість, стриманість, виваженість у висловлюваннях, аж до страху, аби не сказати зайве.

Частіше за все, напади панічних атак людина не пов’язує це із психікою, а більше з порушеннями на фізичному рівні. Тому спочатку звертається до лікарів, оскільки її лякають вегетативні симптоми, що виникають на тлі тривоги: тахікардія, задуха, внутрішня тремтіння, болі в животі, клубок у горлі і т. д.  Витративши час, гроші на  купу обстежень людина виявляє те, що фізично вона здорова. Якийсь час  вона не може повірити, що в основі її недуги лежать психологічні, а не соматичні проблеми.

То що ж варто було робити людині, яка переживає панічні атаки? Під час нападу варто спиратись на власне тіло через дихання. Рівними інтервалами, помірно знижуючи його інтенсивність – спокійний вдих і повний видих. Активізація сенсорних відчуттів з метою “заземлення”  і повернення в “тут-і-зараз”: Відчуття як ноги торкаються землі, попа торкається стільця або спина стіни, що можуть зараз відчути ваші пальці, що бачать ваші очі, що ви чуєте. Трохи знизивши інтенсивність нападу, варто продовжити, називаючи п’ять предметів, що ви бачите, звуків, що ви чуєте. Через таку просту самодопомогу ви повернете собі можливість бути присутнім у теперішньому, у власному тілі, знижуючи відчуття тривоги, а разом з тим і всі соматичні тілесні прояви. 

Людина, що схильна до переживання панічних атак однозначно потребує допомоги фахівця. Саме через роботу з психотерапевтом можливо виявити ті потреби, що накопичують в тілі тривогу. Зрозуміти страхи, що блокуються психікою. Адже тривога – це стримане збудження. Збудження, яке може бути пов’язане з будь чим. Саме терапія допоможе вам виявити, яке саме збудження утримує ваше тіло, не даючи йому реалізуватись у зовнішньому світі. Які емоції ви увязнюєте у власній психіці? В терапії ви можете  віднайти їх, усвідомити, назвати, прожити. 

Бережіть себе та своє ментальне здоров’я! Слава Україні! Всім героям слава!