Як допомогти близькій людини, яка переживає посттравматичний стресовий розлад: поради для тих, хто поряд.
Якщо вже так трапилось і близькій вам людині діагностовано посттравматичний стресовий розлад – не панікуйте. Зрозумійте, що людині в такому стані більш як ніколи потрібна ваша підтримка і допомога. Перше, що ви можете зробити і для неї і для себе, це якомога більше дізнатись про цей розлад. Адже людина в такому стані наврядче здатна пояснити як цей стан переживається нею. Але, коли ви самі розумітимете про цей стан трохи більше, можливість підтримувати близьку людини, пояснюючи їй деякі особливості того стану, в якому вона опинилась, буде значно вищою. І людина не почуватиметься на самоті із своєю проблемою, коли бачитиме вашу зацікавленість.
Безумовно, людина з ПТСР має, в першу чергу, звернутись до фахівця або фахівців, які можуть надати їй кваліфіковану допомогу. Але важливо, щоб і близькі, які поруч також можуть бути залучені до процесу оздоровлення людини. Перше на чому слід було б акцентувати – це діалог з такою людиною. Щирий, відвертий, місцями не простий ні для вас, ні для людини, але геть необхідний діалог. Якщо в родині, де є люди з ПТСР виховуються діти, обов’язково поясніть дитині зрозумілою мовою, що відбувається. Діти дуже тонко відчувають будь-які зміни в поведінці дорослих і часто беруть відповідальність на себе за те, що відбувається з дорослими. Тому, щоб дитина не закрилась в собі і не брала на себе таку відповідальність, розкажіть зрозумілою їй мовою як варто себе поводити і чого не варто було б робити.
Пам’ятайте, що людині з ПТСР потрібна підтримка, розуміння і уважність. Не засуджуйте людину за її реакції, коли вона раптово лякається, замикається в собі, багато мовчить, уникає травмуючих спогадів, або відміняє плани, що можуть їй нагадати про травмуючу подію. Просто дайте зрозуміти такій людині, що ви поруч і готові її вислухати, якщо вона цього потребуватиме. Людина з ПТСР має відчувати, що її приймають та люблять, навіть зі змінами поведінки. Приймайте їхні почуття, не знецінюйте їхні страхи, флешбеки чи нічні кошмари. Кращою моделлю поведінки в таких випадках має стати емпатія та співучасливе слухання, якщо людина з ПТСР готова ділитися з вами своїми переживаннями. Якщо людина не готова говорити про власний стан – не квапте її. Надважливо показувати людині, що вона не самотня, що ви поруч, щоб не трапилось.
Не говоріть людини, що розумієте його (її), якщо ви не мали аналогічного травматичного досвіду. Це виглядатиме неприродньо і викликатиме недовіру до вас і відсторонення, а можливо і спалахи гніву чи роздратування. Уникайте заперечень, що звучатимуть “Просто забудь про це” або “Все буде добре”, “Все минеться з часом”, “головне, що ти живий”. Такі фрази можуть змусити людину відчути себе незрозумілою, вона може відчувати знецінення власних переживань. Це точно не сприятиме налагодженню діалогу між вами і покращенню самопочуття людини. Тож будьте терплячі і чутливі.
Також найбільшим внеском, що ви можете зробити, підтримуючи людину з ПТСР може бути допомога в підтриманні нормального буденного життя настільки, наскільки це можливо. Допоможіть людині з ПТРС закрити базові потреби – дах над головою, харчування, медична допомога, ментальна підтримка. У випадках, коли людина тимчасово не може піклуватись про себе, допоможіть їй це зробити. Можливо їй треба допомога з закупкою продуктів, бо зараз людина уникає людяних місць. Або ж їй треба допомога з одягом чи іншими побутовими речами тощо. Щоб людина мала змогу адаптуватись до нормального життя, прожити травматичний досвід й функціонувати далі.
Цікавтесь людиною і її життям. Можливо, коли будете відверто цікавитись нею, вона сама почне з цікавістю ставитись до себе. Зацікавленість власним життям і власним самопочуттям – це перший крок до одужання. Заохочуйте таку людину до здорового способу життя, що включатиме регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування та достатній сон. Всі ці заходи можуть допомогти зменшити симптоми ПТСР. Фізична активність допомагає налагоджувати зв’язок з тілом й “виходити” з голови, заземлюватись й краще сприймати реальність. Таким чином відпочивати від тривоги та страхів. Така собі своєрідна разгрузка психіки через механізм перемикання уваги.
Важливо пам’ятати, спілкуючись з людиною з ПТСР, що варто уникати голосних звуків, різких рухів, непрямих діалогів, сюрпризів або чогось, що може занадто сильно вразити, здивувати або налякати. Також уважно ставтесь до побажань людини з ПТСР, не навязуючи активність, яка їй зараз не до вподоби, навіть якщо ви вважаєте її доречною. Залучаючи таку людину до спільних активностей будьте уважні і обережні, керуючись не лише власною ініціативою, але й почуттям людини.
Також не забувайте турбуватись про себе. Пам’ятаєте як в літаку: спочатку надягніть маску на себе, потім на дитину. Оскільки, коли людина поруч страждає від ПТСР у вас виникатиме цілий спектр непростих почуттів, таких як: страх, злість, відчуття провини, розпач чи роздратування. Ви можете потрапляти в стан, коли вам здаватиметься, що повернення до колишнього життя неможливо. Від зневіри і втоми у вас можуть “опускатись” руки. Вам самому може бути геть не просто. І якщо ви будете виснажені, зневірені ви наврядче можете допомогти іншому. Тож стежте за своїм емоційним станом, пам’ятаючи, що догляд за близькою людиною з ПТСР може бути виснажливим. Не забувайте про себе і знаходьте час для відпочинку та догляду за своїм здоров’ям. Потурбуйтесь про те, щоб вам було з ким обговорити свої почуття, піклуючись про власне ментальне здоров’я. Це можуть бути друзі, родичі або терапевт, будь-яка людина, з якою ви можете говорити про те, що ви відчуваєте. Якщо маєте можливість, приєднуйтесь до групи підтримки для спілкування з іншими людьми, які мають схожий досвід. Це може виявитись дуже корисним для вас.
Бережіть себе та своїх близьких і будьте ментально здорові! Слава Україні! Героям Слава!